Этот серый туман, затмевает нам разум.
Мир похож на обман, жизнь похожа на сказку.
Ты живешь, ты летишь в бездну боли и мрака.
Ты умрешь, ты сгоришь в царстве смерти и страха.
Этот серый туман, разрушает твой разум.
Жжет его зла обман, он предатель бесстрастный.
Ты уходишь в ничто, ты идешь прямо в бездну.
Ты заплатишь за все, ведь к ответу ты призван.
Отдаешь свою жизнь, за услады мирские,
И не как не поймешь, что ей правят другие.
Обрекая себя, призываешь страданья,
Видишь только лишь ложь, своего подсознанья.
Твоя боль – это след топора мерзкой твари,
Что обманом разит всех людей, кто не с нами.
Ты во тьме пропадешь, не несет она правды,
Только боль, только ложь от прислужников ада.
Но есть жизнь, но есть мир, Королевство из света,
Приходи, полетим мы с тобою в след ветру.
Там царит доброта, там царит только правда.
Жизнь твою навсегда там сокроют от ада.
Ты увидишь миры, ты почувствуешь сладость,
Свежесть ранней росы, вот что в жизни нам надо.
Приходи, полетим мы с тобой на край неба,
Ты забудешь свой мир, королевство из пепла.
Анатолий Бляшук,
Вышгород Украина
Слушаю метал..., предпочтительно BLACK, DEATH, DOOM & GOTHIC..., но исключительно христианские коллективы)) e-mail автора:Revival_t@ukr.net сайт автора:личная страница
Прочитано 13149 раз. Голосов 2. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
