Быть другом совсем не просто,
Совсем не просто любить.
Легко заводить знакомства,
Но как трудно верным быть.
Не надо бросаться словами,
Не спеши называть себя другом,
Ведь сердце легко так ранить,
Но вылечить раны трудно.
Быть другом совсем не просто,
Не называться, а быть,
И если ты друг, ты должен...
Да, должен уметь любить.
Но сможешь ли ты не лукавить,
Жалеть, любить и прощать?
Себя под удар подставить,
Но друга не предавать?
А сможешь ты терпеливо
Свое плечо подставлять?
Быть честным всегда, правдивым,
Но раны не ковырять?
Нести бремена другого,
Молиться опять и опять?
Ты взвесь этот груз тяжелый,
Не спеши себя другом назвать.
Быть другом совсем не просто,
Легко лишь только назвать,
Ведь даже Христа апостолы
Не смогли тогда не предать.
Обида - плохой советчик,
Всегда подступает вдруг...
Зачем обижаться на близких?
Лишь Бог - настоящий Друг.
Прочитано 17157 раз. Голосов 2. Средняя оценка: 4,5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
Проза : Наташкин дневник - Николай Погребняк Наташка, двадцатилетняя девушка, находясь в центре реабилитации наркоманов, тайно ведет свой дневник…
Через несколько месяцев она умерла.
