Сяє сонце у небі яскраво,
Пестить трави і землю гріє.
Тільки ти поглядаєш мляво
На усе, що навколо радіє.
І ніяк не здолаєш порога
Непорушного смутку свого.
Це душа твоя плаче, сумує за присутністю Бога,
Це душа твоя плаче, сумує за обличчям Його.
Закликають простори і далі,
Ваблять гори і плеса чисті,
Та не можеш лишити печалі
В жоднім домі, в жодному місці.
Топчеш ти нескінченні дороги,
Та не втішиш смутку свого.
Це душа твоя плаче, сумує за присутністю Бога,
Це душа твоя плаче, сумує за обличчям Його.
Поринаєш в молитву несміло –
Й забуваєш про все на світі,
І небесне наповнює світло
Серце й очі твої сумовиті.
Знаєш ти, що в Христі допомога
Для розбитого серця твого.
І душа твоя плаче, радіє від присутності Бога,
І душа твоя плаче, радіє від обличчя Його.
Комментарий автора: Цей вірш входить у цикл "Пісні серця", який Ви можете прочитати на цьому сайті.
Василь Мартинюк,
Луцьк, Україна
Я народився 16 січня 1966 року в с. Карпилівка Сарненського району Рівненської області. Закінчив філологічний факультет Волинського державного університету ім. Лесі Українки. Учителював, працював літературним редактором журналу "Благовісник".
Автор збірки "Оновлення серця" (2004).
Одружений. З дружиною Марією виховуємо шестеро дітей.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Ты - женщина - ИННА РАДУЖНАЯ Моё стихотворение "Ты – женщина" по Интернету "гуляет" иногда без подписи, иногда и под чужим именем. За редким случаем считают, что стихотворение написал мужчина. Понимаю, что и лень, и нет возможности зайти в Интернет и найти имя автора… Всё может быть.
Я писала то, что чувствую – я частичка всего того, что создал Господь. Я хотела, чтоб и другая женщина почувствовала это. Я могла бы написать ещё и ещё… А сейчас, чтоб не утомлять читателя, я не поместила несколько куплетов.
